Résumé:
Окреслено коло читацьких смаків селянської читацької аудиторії 1850–1880-х рр., розглянуто інтенсивність читання селян. Доведено, що головним результатом розвитку читацької
культури селян досліджуваного періоду стала зміна їхнього ставлення до читання та книги.
Допоки традиційний селянський уклад залишався незмінним, потреби в активному читанні
не виникало, не змінювалося коло читання. Із появою соціального замовлення на інформацію,
зумовлене модернізаційними процесами в країні, сформовано попит на нові форми комунікації, зокрема книжкову, в основі якої була світська книга. У 1850 – 1880-х рр. читацька культура
розвивалася самостійно, “природним шляхом”, у межах дозволеного цензурою книжкового
простору. Тільки у 1890-х рр. із появою мережі провідників читання (народних шкіл, безкоштовних народних бібліотек, народних читань, книжкових складів) розпочато активний тиск
з боку держави та громадськості.
